МІШЕЛЬ (Michel) Луїза

МІШЕ́ЛЬ (Michel) Луїза

• МІШЕЛЬ (Michel) Луїза

(29.V 1830, замок Вронкур, деп. Верхня Марна — 10.I 1905, Марсель)

- франц. письменниця, громад. діячка, революціонерка. Учасниця Париз. комуни, відбувала заслання у Новій Каледонії. Після амністії 1880 повернулася на батьківщину, зазнавала переслідувань за революц.-публіцист. діяльність. 1890 — 95 жила в Англії. Захоплювалась анархіст. ідеями. Писала романи ("Злидні", 1882 — 83; "Зневажені", 1882, обидва — у співавт. з Ж. Гетре; "Людські мікроби", 1886; "Новий світ", 1888, та ін.), п'єси ("Надіна", пост. 1882; "Червоний півень", пост. 1888), оповідання, вірші. М. належать істор.-публіцист. книжки "Крізь життя" (1888), "Комуна" (1898). В. Гюго присвятив їй вірш "Viro major" (1871), Х. Алчевська — драм. поему "Луїза. Мішель" (1926, вид. 1930). Окр. вірші М. переклали М. Терещенко, Г. Кочур, М. Бажан.

♦ Тв.: Укр. перекл. — [Вірші]. В кн.: На барикадах. К., 1971; [Вірші]. В кн.: Сузір'я французької поезії, т. 2. К., 1971; [Вірші]. В кн.: Передчуття. К., 1979; Рос. перекл. — [Вірші]. В кн.: Антология Парижской Коммуны 1871 года. М., 1948.

■ Літ.: Неустроева О. Жизнь Л. Мишель. М. — Л., 1929; Данилин Ю. Поэты Парижской Коммуны. М., 1966.

Т. Т. Духовний.