МОСЕНДЗ Леонід Маркевич

МО́СЕНДЗ Леонід Маркевич

• МОСЕНДЗ Леонід Маркевич

[псевд. — Осип Лясковець; 20.IX (2.Х) 1897, м. Могилів-Подільський, тепер Вінн. обл. — 13.Х 1948, м. Бльонав, Швейцарія]

- укр. поет. прозаїк, публіцист, доктор технічних наук з 1931. Закінчив 1915 Вінн. учительську семінарію, 1928 — Укр. господарську академію (м. Подебради, Чехо-Словаччина). 1916 — 18 служив у війську УНР, 1920 емігрував до Польщі, 1922 — до Чехо-Словаччини. 1937 переїхав на Закарпаття, вчителював у комерц. школі м. Хуста. Після окупації угор. фашистами Закарпаття знову емігрував до Чехо-Словаччини, 1945 — до Австрії, 1946 — на лікування до Швейцарії. Перший твір — "Штайн — ідея і характер" — есе про героя визв. війни нім. народу проти наполеонівських загарбників. У зб. віршів "Зодіак" (1941) осн. тема — боротьба укр. народу за свою державність після 1-ї світ. війни, ряд творів — філос. осмислення всесвіту. Зб. "Дияболічні параб.ли" [1947, у співавт. з О. Бургардтом (Юрієм Кленом) та під спільним псевд. Порфирій Горотак] — вірш. пародії на різних укр. діячів, письменників та митців у діаспорі. Написав лірич. драму "Вічний корабель" (1940, в ній худож. осмислив тему "Летючого Голландця"), автобіогр. поеми "Канітферштан, на українську мову перелицьований" (1945), "Дні життя і смерті козака Мамая" (1946, за мотивами міфа про Сізіфа), "Волинський рік" (1948). Автор збірок оповідань і новел "Людина покірна", "Відплата" (обидві — 1937) — про події громадян. війни в Україні, автобіогр. повісті "Засів" (1936, 2-е вид. 1941). У романі-трилогії "Останній пророк" (опубл. 1960) через призму бібл. мотивів М. з'ясовує соціальні причини виникнення націоналізму в серед. 20 ст. Опубл. ст. "Хвильовий — легенда й дійсність" (1948).

♦ Тв.: Вдивляюсь в прийдешність свою. "Україна", 1990, № 18; Поезії. "Дніпро", 1990, № 11.

■ Літ.: Неврлий М. "Трохи Дон-Кіхот в мені є...". "Україна", 1990, № 18; Череватенко Л. "Безодня смерті і безодня життя спіткались на межі...". "Дніпро", 1990, № 11.

В. П. Марочкін.