Монгольська література

Монго́льська література

• Монгольська література

- л-ра монг. народу. Створюється монгольською мовою. Фольклор представлений піснями, магтаалами (величання), єроолами (доброзичення), сургаалами (повчання), казками, легендами, загадками, приказками, прислів'ями. Взірцем діалогічних нар. пісень є "Золотоординський рукопис на бересті" (кін. 13 ст., зберіг. в Ермітажі, Петербург). Поодинокі пам'ятки 13 ст. і пізнішої доби — це зразки старовинної нар. поезії. У фондах б-ки АН Монголії є кілька магтаалів 14 — 17 ст. У зв'язку із зростанням ролі буддист. релігії з поч. 17 ст. набули поширення легенди, житія святих, що в доступній формі пропагували теокр. ідеологію. 1716 було записано і вид. у кількох варіантах нар. сатир. поему про Гесерхана. Твори старод. М. л. до нас не дійшли. Найвідоміший твір монг. середньовіч. л-ри — істор. хроніка "Потаємне сказання" (1240), в якій невід. автор апологетизував особистість Чингісхана, його завойовницькі походи. Велику цінність у ній становлять фрагменти нар. епосу, залишкові мотиви древніх міфів, легенд. Л-ра 13 — 14 ст. фрагментарно представлена в пізніших творах — літописах 17 ст., серед яких худож. вартістю відзначаються "Алтан тобчі" ("Золотий гудзик") та "Ерденійн тобчі" ("Коштовний гудзик"). Значне місце в М. л. 14 — 18 ст. посіла перекладна л-ра: "Ганжура" — зібрання буддійських канон. творів і праць з мовознавства, риторики, віршування (у 108 томах) та "Данжура" — коментарі до цього зібрання (в 225 томах). Здійснюються переклади оповідань, повістей інд. та кит. авторів. Протягом 18 — 19 ст. в М. л. поширюються демокр. тенденції. Світська антифеод. тематика переважала в поезіях В. Інжинаша, Х. Сандага, Б. Гелегбалсана та ін. Поети Гулрансаа, Хішигбат у своїх творах закликали до боротьби за свободу і рівність людей.

Після перемоги Нар. революції 1921 виникла нова л-ра. Одним з її основоположників став Д. Нацагдорж, який у своїх поезіях прославив батьківщину, аратів, що піднялися проти феод. сваволі. 1929 він організував гурток молодих авторів, перетворений 1930 в Монг. асоціацію революц. письменників (на її основі згодом постала СП МНР). Зародилася сучас. реаліст. проза: повість "Знехтувана дівчина" Ц. Дамдінсурена (1929), оповідання Д. Нацагдоржа. У 30-х pp. значного розвитку набула драматургія (істор.-революц. п'єси С. Буяннемеха, драма "Біля трьох пагорбів" Д. Нацагдоржа, 1934). Інтенсивно розвивається М. л. після 2-ї світ. війни. Нових худож. якостей набуває поема, л-ра стає ближче до життя (поезія Ч. Лхамсурена, Д. Тарви, Ц. Гайтава та ін.). Популярністю користуються вірш. твори Д. Сенгее. В л-ру прийшли поети Ч. Чимід, С. Ердене, М. Цедендорж, Б. Явуухулан, Д. Даржаа, С. Дашдооров, Д. Пуревдорж, С. Доржпалам, П. Пуревсурен та ін. Д. Сенгее, Ц. Уламбаяр, С. Удвал, Ч. Лодойдамба, С. Ердене у своїх новелах і повістях відображають процеси формування нових людських взаємин. Пригод. твором "На Алтаї" Ч. Лодойдамби (1949) започатковано жанр роману. Вийшли істор. трилогія "Світанок над степом" Б. Рінчена (1951 — 55), істор.-революц. романи "Тривожні роки" Д. Намдага (1960), "Гірський потік" Л. Тудева (1960 — 65), "Червоне сонце" С. Дашдендева (1965), романи Ч. Чиміда, Ц. Цеденжава про сучасників. У 70 — 80-х pp. масового читача знаходять твори відомих монг. прозаїків, зокрема роман "Перший рік республіки" Л. Тудева (1981, про соціальні перетворення на древній землі монг.), оповідання та повісті С. Удвал, Е. Оюун про непросту долю сучас. монг. жінки-трудівниці. В жанрі психол. і лірич. новели плідно працюють С. Ердене, Д. Батбаяр. Велика істор. проза набуває рис монумент. епопеї: романи Л. Чойжилсурена "Стукіт копит" (1970), "Весняна холоднеча" і "Сліпий дощ" (обидва — 1985), романтрилогія "Земля" Д. Маама (1981 — 87). Зародження і становлення літ. критики пов'язане з іменами Л. Тудева, Д. Цедева, Ц. Мунха та ін. Сучас. худож.-літ. процес розвивається в країні в напрямку зближення з світовою л-рою при збереженні нац. ознак. СП Монголії видає з 1944 журн. "Цог" ("Вогник"), з 1955 — газ. "Утга зохиол урлаг" ("Література і мистецтво"). Знайомство монг. читача з укр. л-рою припадає на 30-і pp. 20 ст. Першим перекладачем творів Т. Шевченка став Х. Перлеє — 1939 опубл. вірш "Заповіт". Згодом у переспівах Ц. Хасбаатара кілька Шевченкових віршів під заг. назвою "Сльози бідняка" включено до підручника з л-ри для серед. шкіл. У 40 — 60-х pp. в монг. періодиці з'явилися поезії Т. Шевченка, Лесі Українки, І. Франка, М. Рильського в перекладах Б. Рінчена, О. Жигмідготова, Б. Цедендамби, М. Цедендоржа, Ц. Цеденжава. Поети Д. Гомбожав, М. Цедендорж, Ж. Намсрай видали зб. поет. творів Т. Шевченка "Наймичка" (Улан-Батор, 1964), до якої ввійшли поеми "Єретик", "Кавказ", "Наймичка" і "Сова". В журн. "Цог" (1964, № 2) у перекл. Л. Нямжава надр. повість "Художник" Т. Шевченка. Монг. письменники (П. Бадарч, Д. Даваашарав, Н. Енхбаяр, Ж. Лхагва, Х. Мерген, Л. Нарангерел, Б. Нарантуяа, П. Пуревсурен, Л. Хуушаан) переклали також ряд творів О. Гончара, В. Сосюри, І. Драча, Д. Павличка, П. Воронька, І. Білого, Г. Кривди, Є. Летюка та ін. 1985 опубл. зб. "Велика дружба", в якій вміщено вірші й нариси письменників Монголії та України. Громадськість Монголії широко відзначила 150-річчя від дня народження Т. Шевченка. Було видано листівку з перекладом його вірша "Заповіт", проведено ювілейні вечори. Делегація монг. письменників взяла участь у відзначенні 1964 Шевченківського ювілею в Україні. 1971 в перекл. укр. мовою видано зб. "Поезія Народної Монголії", куди ввійшли вірші 30 поетів — Д. Нацагдоржа, Б. Ахтаана, Д. Тарви, Д. Цевегміда, Ч. Чиміда та ін. Окр. виданнями вийшли романи "Стукіт копит" Л. Чойжилсурена (К., 1976) і "Перший рік республіки" Л. Тудева (К., 1985), зб. віршів "Тато, мама і я" Ж. Дашдондога (К., 1976), зб. оповідань "Відкриваючи світ..." Л. Тудева (К., 1977), зб. повістей "Менший син Йоролта"Д. Гармаа (К., 1983). Вірші Г. Юмсурена, Д. Пуревдоржа, Л. Тудева, Д. Нямаа, Д. Цедева опубл. у журн. "Всесвіт" (1984, № 12; 1986, № 11). Серед перекладачів — Д. Павличко, І. Драч, В. Коротич, С. Тельнюк, М. Вінграновський, Т. Коломієць та ін.

■ Літ.: Михайлов Г. И. Очерк истории современной монгольской литературы. М., 1955; Герасимович Л. К. Литература Монгольской Народной Республики 1921 — 1964 годов. Л., 1965; Дяченко І. Голоси поетичної Монголії. "Всесвіт", 1970, № 12; Литературные связи Монголии. М., 1981; Тудэв Л. Национальное и интернациональное в монгольской литературе. М., 1982; Дяченко 1. Закон великої дружби. "Всесвіт", 1986, № 11; Писатели Монгольской Народной Республики. 1921 — 1981. Библиографический справочник. М., 1982.

І. О. Дяченко.