аксіологія
аксіоло́гія
• аксіологія
(від грец. 'αξία — цінність і λόγος — вчення)
в літературознавстві і мистецтвознавстві — вчення про художню цінність. Марксистсько-ленінська естетика заперечує автономність худож.-естетич. цінностей. Формуючись у процесі сусп. практики, естетичного освоєння дійсності, худож. цінності залежать від характеру світогляду, зокрема естетич. ідеалу письменника, від глибини і всебічності відображення в них соціальних проблем, проникнення у внутр. світ людини, від досконалості форми худож. твору. Гармонійність змісту і форми твору, його відповідність сусп.-естетичним потребам, ідеалам і смакам прогресивних класів суспільства визначають здатність твору як мистецької цінності збуджувати в читачів духовну насолоду, формувати їхні ідейні переконання. На основі конкретно-істор., діалектико-матеріалістич. розуміння природи худож. цінностей літературознавство досліджує естетич. вияви ідейності, класовості і партійності л-ри, вивчає особливості сприймання, тлумачення (інтерпретації) худож. явищ, їхнє функціонування серед різних читацьких кіл, встановлює наукові критерії оцінки творів.
■ Літ.: Василенко В. О. Цінність і оцінка. К., 1964; Гром'як Р. Т. Естетика і критика. К., 1975; Данчев П. Критика и эстетика. София, 1970; Столович Л. Н. Природа эстетической ценности. М., 1972; Храпченко М. Б. Эстетические и художественные ценности. В кн.: Храпченко М. Б. Горизонти художественного образа. М., 1982; Билый О. Литературно-художественная ценность. К., 1986.
P. T. Гром'як.
Українська літературна енциклопедія (A—Н)