анафора

ана́фора

• анафора

(грец. 'αναφορά, буквально — піднесення)

, єдинопочаток — одна з риторичних фігур, стилістичний прийом, що полягає у повторенні однакових звуків, складів, слів, синтаксичних конструкцій на початку віршових рядків чи строф. Відповідно А. буває звуковою, лексичною, синтаксичною, строфічною, ритмічною тощо. Приклад А. лексично-синтаксичної:

Хай славиться незрадний стиск долонь,

Хай здійснюються неосяжні мрії!

Хай вічний прометеївський вогонь

Усі серця окрилює і гріє!

(М. Рильський).

В. В. Громова.

Значення в інших словниках

1. анафора — ана́фора іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. анафора — (гр. anaphora — піднесення) стилістична фігура, що створюється повторенням одних і тих самих елементів мови на початку кожного паралельного ряду: рядка, строфи, абзаца... Анафора буває звукова, лексична, морфемна, синтаксична.  Словник стилістичних термінів
3. анафора — 1. Те саме, що канон євхаристійний; 2. Частина Літургії вірних, під час якої відбувається переосутнення та піднесення Святих Дарів; 3. див. Агнець; 4. див. антидор; 5. див. воздух  Словник церковно-обрядової термінології
4. анафора — Повтор  Словник чужослів Павло Штепа
5. анафора — -и, ж., літ. Стилістичний прийом, що полягає в повторенні тих самих звуків, слів, речень на початку двох або кількох суміжних рядків, строф, фраз.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. анафора — АНА́ФОРА, и, ж., літ. Стилістичний засіб, що полягає в повторенні тих самих звуків, слів, речень на початку двох або кількох суміжних рядків, строф, фраз.  Словник української мови у 20 томах
7. анафора — ана́фора (від грец. αναφορά – піднесення) поетичний прийом, повторення слова, звуків або синтаксичних конструкцій на початку віршових рядків, строф.  Словник іншомовних слів Мельничука
8. анафора — (грец., дослівно піднесення) 1. стилістична фігура, що полягає в повторенні тих самих звуків, складів, слів чи навіть синтаксичних конструкцій на поч.  Універсальний словник-енциклопедія
9. анафора — АНА́ФОРА, и, ж., літ. Стилістичний прийом, що полягає в повторенні тих самих звуків, слів, речень на початку двох або кількох суміжних рядків, строф, фраз; напр.: "Чи я в лузі не калина була? Чи я в лузі не червона була?". У нього [М.  Словник української мови в 11 томах
10. анафора — (грец. — звалювання) Застаріла назва каріатиди.  Архітектура і монументальне мистецтво