анафора
АНА́ФОРА, и, ж., літ.
Стилістичний засіб, що полягає в повторенні тих самих звуків, слів, речень на початку двох або кількох суміжних рядків, строф, фраз.
У роботі розглядаються не тільки джерела тих чи інших художніх прийомів, але їх розвиток і особливе значення в системі необароко (наприклад, гіперболи, анафори, анаграми, риторичні інтонації та ін.) (з наук. літ.);
У М. Рильського нерідко є вірші, цілком збудовані на анафорі (однаковий початок), як, наприклад, “Моя Батьківщина” (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)