вертеп
верте́п
• вертеп
, вертепна драма — старовинний укр. нар. ляльковий театр, що виник у 2-й пол. 17 ст. у зв'язку з розвитком на Україні шкільної драми, зокрема інтермедій. Найраніші дані про В. належать до 1666, хоча скомороші "игры, глаголемыя куклы" побутували ще в Київ. Русі, а звичай "ходіння з куклами" відомий з 1573. Авторами, постановниками і популяризаторами В. спочатку були мандрівні дяки, студенти Київської академії. В. (первісно: печера, в якій народився Ісус Христос) — вистава, що розігрувалася у гарно оздобленому з дерева або з картону двоповерховому будиночку (скриньці) розміром 1,5 × 1,5 × 0,5 м або й менше. У підлозі поверхів вирізано розгалужені щілини, крізь які схований від глядачів задньою стіною скриньки вертепник водив знизу ляльки, укріплені на дротинах. Ляльки виготовлялися з дерева, їх розмальовували і одягали відповідно до статі, віку, професії, нац. та соціальної належності персонажа. Вертепник говорив за дійових осіб різними голосами, помічники грали на муз. інструментах, виконували дуети, хори тощо. Складалася вистава з двох частин — дій. У першій на верхньому поверсі В. розігрувалася традиц. різдвяна драма: у 13 — 17 коротеньких явах розгортався євангельський сюжет про народження Ісуса Христа, про поклоніння йому пастухів і царівволхвів, про Іродів наказ вирізати віфлеємських немовлят, за що смерть стинала йому косою голову. Дійство мало укр. колорит: пастухи були в сіряках, із сопілками, по-народному віталися тощо. Несамовитий Ірод-цар, постійно оточений воїнами, — "прелюбезный друг" самого чорта, який, однак, з радістю тягнув безголове тіло царя до пекла, а хор повчав: "А от так несуть розкошників сего світа". Друга частина В., що виконувалася на нижньому поверсі, складалася з 28 — 31 невеликих яв-інтермедій, слабо пов'язаних з попередньою дією, і мала суто світський характер. Тут виступали ін. персонажі (лише чорт грав в обох діях): дід і баба, москаль, солдат і "красавиця" Дар'я Іванівна, циган з циганкою, угорець з угоркою, шляхтич з полькою та слугою, шинкар-єврей з жінкою, шинкарка, уніатський піп, селянин Клим з козою, дяк-бакаляр (пиворіз) та його учень, а наприкінці — жебрак Савочка. Різноманітний склад цих персонажів по-своєму відтворював структуру тогочасного укр. суспільства, його звичаї, симпатії та антипатії. В цій частині діяв запорожець (він навіть розміром більший від ін. ляльок) — героїчна постать, сповнена почуття своєї соціальної сили і людської гідності, що перемагає всіх ворогів. У великому монолозі він розгортав цілу історію народно-козац. визвольного руху, боротьби укр. нар. мас проти різних загарбників і гнобителів; рядки з цього монологу виписано під численними нар. картинами козака Мамая. Персонажі інтермедій змагалися в дотепах, співали, танцювали тощо, кожен діяв згідно зі своїми соціальними, становими, нац., віковими ознаками та інтересами. Це створювало повчальне і веселе динамічне видовище, типізоване за законами поетики нар. творчості. Індивідуалізація образів досягалася зовнішністю ляльки, її одягом і особливо мовою. Осн. маса персонажів розмовляла укр. нар. мовою, солдат — переважно рос. мова цигана була пересипана "циганськими" словами тощо. Другу частину В. визначала фольклорна стихія — звучали нар. пісні, приказки, прислів'я, фразеологізми. Написана драма в осн. нерівноскладовими силабічними віршами, але є і 13-складові вірші, а також прозові партії. Вона була улюбленим нар. видовищем на Україні, перероблялася в Росії (споріднена з петрушкою) і Білорусії (батлейка). Найдавніші тексти вертепної драми збереглися з 2-ї пол. 18 ст. (Сокиринецький В., 1771). У 19 — 20 ст. записано редакції Новгород-Сіверського (1874), Славутинського (1897, 1928), Батуринського (кін. 19 ст.), Хорольського (1928), Куп'янського (1937) текстів. Вплив В. позначився на новій укр. л-рі.
♦ Вид.: Маркевич Н. Обычаи, поверья, кухня и напитки малороссиян. К., 1860; Галаган Г. П. Малорусский вертеп. "Киевская старина", 1882, кн. 10; Марковський Є. Український вертеп. Розвідка й тексти, в. 1. К., 1929; Виноградов Н. Н. Великорусский вертеп. "Известия ОРЯС АН", 1905, т. 10, кн. 3 — 4; 1906, т. 11, кн. 4; Виноградов Н. Н. Белорусский вертеп. "Известия ОРЯС АН", 1908, т. 13, кн. 2.
■ Літ.: Франко І. До історії українського вертепу XVIII в. В кн.: Франко І. Зібрання творів, т. 36. К., 1982; Кисіль О. Український театр. К., 1968.
Л. Є. Махновець.
Українська літературна енциклопедія (A—Н)