вірмено-кипчацька мова

вірме́но-кипчацька мова

• вірмено-кипчацька мова

(раніше — вірмено-половецька мова)

- мова більшості вірмен, які жили у вірм. колоніях на Україні. Належить до кипчацької групи тюрк. мов. Засвоєна вірменами Криму в 14 — 15 ст. від тюрк. оточення як розмовна мова. На Україні з поч. 16 ст. цією мовою стали користуватися і як писемною (з використанням вірм. графіки). Значну частину лексики В.-к.м. становлять слова, запозичені з укр. мови. У 16 — 17 ст. складено три рукописні словники В.-к.м., створено граматичні посібники. З кін. 17 ст. В.-к.м. стала мертвою мовою. Численні пам'ятки В.-к.м. зберігаються в архівах Києва, Львова тощо. Література В.-к. м. зародилася на поч. 16 ст. і розвивалася до кін. 17 ст. Поширювалася в осн. в рукописній формі. Пам'ятками худож. л-ри є вірмено-кипчацька переробка "Повісті про Акіра Премудрого", великодні вірші, хроніки — Венеціанська, Польська, Кам'янецька (в укр. перекл. її фрагменти надруковано в журн. "Жовтень", 1985, № 4). До нашого часу дійшли також тексти культового призначення, впорядковані за вірмено-григоріанським календарем — переклади В.-к.м. псалтиря, проповіді богослова Антона, житія тощо. Найчисельнішими є пам'ятки юрид. й ділового характеру — актові книги судово-адм. установ, судебник, фінансові книги, комерційне листування, духівниці. У 1618 вірм. друкарня у Львові надрукувала "Молитовник". Це єдина в світі друкована книжка В.-к. м.

■ Літ.: Дашкевич Я. Р. Львовские армяно-кыпчакские документы XVI — XVII вв. как исторический источник. "Историко-филологический журнал" [Ереван], 1977, № 2; Гаркавец А. Н. Конвергенция армяно-кыпчакского языка к славянским в XVI — XVII вв. К., 1979; Дашкевич Я. Р. Армяно-кыпчакский язык XV — XVII вв. в освещении современников. "Вопросы языкознания", 1981, № 5; Дашкевич Я. Р. Армяно-кыпчакский язык. Этапы истории. "Вопросы языкознания". 1983, № 1.

Я. P. Дашкевич.