говірний вірш

говірни́й вірш

• говірний вірш

- інтонаційний тип вірша (поряд з наспівним віршем, ораторським віршем), який передає живе мовлення з його відтінками. Осн. структурною ознакою Г. в. є відносна свобода і неврегульованість гол. характеристик інтонації: мелодики, динаміки, темпу, паузної системи. Співвідношення інтонаційно-синтаксичного і метричного рядів відносно вільне. Довгі й короткі речення різної будови можуть чергуватися без будь-якої системи, що відповідає вільній тематичній композиції твору. Характерна ознака Г. в. — перенесення. Витримана строфічність, як і визначений наперед порядок римування, для нього необов'язкові. В деяких творах трапляються специфічно розмовні лексичні елементи, фразеологічні звороти та пов'язані з різними формами еліптичності (див. Еліпс) експресивні словесно-інтонаційні жести: "Горілки! Меду! Де отаман? // Громада? Соцький? Препогане, // Мерзенне, мерзле парубоцтво, // Ходіте биться? Чи бороться, // Бо я борець!.." (Т. Шевченко, "Титарівна"). Вживається в ліричних, ліро-епічних жанрах, в драм. віршованих творах.

Н. П. Чамата.