гротеск
гроте́ск
• гротеск
(франц. grotesque, з італ. grottésco — від італ. gròtta — печера, грот)
- вид худож. типізації (переважно в сатирі), заснований на фантастично-карикатурному перетворенні реальних співвідношень і контрастів, різкій деформації зовн. правдоподібності речей і явищ, поєднанні фантастичного з реальним, трагічного з комічним тощо. "Гротеском" було названо ліпні настінні орнаменти, знайдені в 15 — 16 ст. при розкопках у давньорим. підземних приміщеннях. В орнаментах химерно поєднувались рослинні і тваринні форми. Як худож. образ Г. відзначається двоплановістю, це завжди відхилення від норми, умовність, перебільшення, навмисна карикатура. Тому Г., хоч і використовується в усіх літ. родах і жанрах, все ж більше поширений у сатирі. Приклади гротескової творчості у світовій сатиричній л-рі: "Гаргантюа і Пантагрюель" Ф. Рабле, "Острів пінгвінів" А. Франса, "Ніс" М. Гоголя, "Історія одного міста" М. Салтикова-Щедріна, "Ботокуди" І. Франка, п'єси В. Маяковського, Б. Брехта та ін. Елементи Г. є в сатир. творах Т. Шевченка ("Сон", "Великий льох"), Остапа Вишні.
■ Літ.: Манн Ю. О гротеске в литературе. М., 1966; Борев Ю. Комическое или о том, как смех казнит несоврршенство мира, очищает и обновляет человека и утверждает радость бытия. М., 1970.
В. Д. Тимченко.
Українська літературна енциклопедія (A—Н)