гротеск
гроте́ск
• гротеск
(франц. grotesque, з італ. grottésco — від італ. gròtta — печера, грот)
- вид худож. типізації (переважно в сатирі), заснований на фантастично-карикатурному перетворенні реальних співвідношень і контрастів, різкій деформації зовн. правдоподібності речей і явищ, поєднанні фантастичного з реальним, трагічного з комічним тощо. "Гротеском" було названо ліпні настінні орнаменти, знайдені в 15 — 16 ст. при розкопках у давньорим. підземних приміщеннях. В орнаментах химерно поєднувались рослинні і тваринні форми. Як худож. образ Г. відзначається двоплановістю, це завжди відхилення від норми, умовність, перебільшення, навмисна карикатура. Тому Г., хоч і використовується в усіх літ. родах і жанрах, все ж більше поширений у сатирі. Приклади гротескової творчості у світовій сатиричній л-рі: "Гаргантюа і Пантагрюель" Ф. Рабле, "Острів пінгвінів" А. Франса, "Ніс" М. Гоголя, "Історія одного міста" М. Салтикова-Щедріна, "Ботокуди" І. Франка, п'єси В. Маяковського, Б. Брехта та ін. Елементи Г. є в сатир. творах Т. Шевченка ("Сон", "Великий льох"), Остапа Вишні.
■ Літ.: Манн Ю. О гротеске в литературе. М., 1966; Борев Ю. Комическое или о том, как смех казнит несоврршенство мира, очищает и обновляет человека и утверждает радость бытия. М., 1970.
В. Д. Тимченко.
Значення в інших словниках
- гротеск — гроте́ск іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- гротеск — (фр. grotesque — смішний, незвичайний) поетичний пpийом зумисного спотвоpеня або змiшування контpастiв: тpагiчного i комiчного, добpого та злого, pеального i фантастичного. Словник стилістичних термінів
- гротеск — -а, ч. Художній прийом у літературі та мистецтві, заснований на надмірному перебільшенні або применшенні зображуваного, на поєднанні різких контрастів, сполученні реального з фантастичним, трагічного з комічним, а також твір літератури чи мистецтва, що використовує цей прийом. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гротеск — гроте́ск (франц. grotesque, італ. grottesco – химерний, від grotta – печера) 1. Первісно настінний живопис у давньоримських будинках-гротах. Словник іншомовних слів Мельничука
- гротеск — Зображення дійсності в мистецтві й літературі у фантастичному, деформованому і яскраво-карикатурному вигляді, на контрасті реального й химерного; відзначається гострою негармонійністю форм і принципів творення. Універсальний словник-енциклопедія
- гротеск — ГРОТЕ́СК, а, ч. Художній прийом у літературі та мистецтві, заснований на надмірному перебільшенні або применшенні зображуваного, на поєднанні різких контрастів, сполученні реального з фантастичним, трагічного з комічним... Словник української мови в 11 томах
- гротеск — (фр. — химерний) 1. Надзвичайно гострий образ, створений в образотворчому мистецтві різким перебільшенням, навмисним підкресленням реальних форм, поєднанням гіперболи з метаморфозою (переростанням правдоподібного у неправдоподібне). Архітектура і монументальне мистецтво