децима

де́цима

• децима

(від. лат. decima — десята), еспінела (за іменем ісп. поета 16 ст. Еспінеля) — строфа з 10 рядків, що римується за схемою abbaaccddc. За класичною поетикою, перший чотиривірш містив вихідну колізію, останній — її розв'язку, після 4-го і 6-го рядків передбачалася зупинка в розвитку теми. Д. виникла й широко вживалася в ісп. поезії, зокрема у віршовій формі глоси (в серед. віки та епоху Відродження). Під терміном "децима" інколи розуміють 10-рядкову одичну строфу, характерну для рос. та укр. поезії 18 ст. Найуживаніша її форма — поєднання чотиривірша abab з шестивіршем ccdeed. Рядками чотиристопного ямба, укладеними в такі строфи, написано оди М. Ломоносова, Г. Державіна, "Вольність" О. Радищева. Одичну строфу застосовували Ігнатій Максимович в "Оді на перший день травня 1761 року" та І. Котляревський в "Енеїді" й "Пісні на Новий 1805 год... князю Олексію Борисовичу Куракіну".

Н. П. Чамата.

Значення в інших словниках

1. децима — де́цима іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. децима — -и, ж., муз. 1》 Інтервал між першим і десятим ступенем діатонічної гами. 2》 Десятий ступінь у діатонічній гамі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. децима — (іт. decima — десята) — 1. Складений інтервал, який охоплює 10 ступенів звукоряду. Д. можна розглядати як терцію через октаву. Велика Д. дорівнює 8 тонам, мала Д. — 7 1/2 тонам. Позначається цифрою 10. 2. Десятий ступінь від того, що заданий.  Словник-довідник музичних термінів
4. децима — де́цима (від лат. decima – десята частина) 1. муз. Десятий ступінь діатонічної гами; інтервал, що об’єднує 15 (мала Д.) та 16 (велика Д.) півтонів. 2. літ. Строфа з десяти рядків.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. децима — ДЕ́ЦИМА, и, ж., муз. 1. Інтервал між першим і десятим ступенем діатонічної гами. Рамки діапазону мелодії, які щоразу немов розсуваються (секста, септима, октава, децима), образно показують наростаючий у Катерини розпач (Укр. клас. опера, 1957, 267).  Словник української мови в 11 томах