децима
ДЕ́ЦИМА, и, ж., муз.
1. Інтервал між першим і десятим ступенем діатонічної гами.
Рамки діапазону мелодії, які щоразу немов розсуваються (секста, септима, октава, децима), образно показують наростаючий у Катерини розпач (Укр. клас. опера, 1957, 267).
2. Десятий ступінь у діатонічній гамі.
В старовинній [китайській] музиці палаців та храмів народні пісні мають розвиток мелодії на дуже віддалені інтервали, аж до нони і децими, тобто відразу на дев’ятий або десятий щабель від першого звуку (Нар. тв. та етн., 4, 1962, 110).
Словник української мови (СУМ-11)