думка
ду́мка
• думка
1) Укр. нар. пісня журливого або баладного характеру (напр., "Чи я в лузі не калина була?"). Термін "думка" введено у наук. обіг на поч. 19 ст.
2) В укр. романтич. поезії 1-ї пол. 19 ст. і в творчості представників "української школи" в польській літературі — жанр: ліричний вірш-роздум, близький до медитації. Значне місце посідає в ранній творчості Т. Шевченка. До цього жанру зверталися і поети 2-ї пол. 19 — поч. 20 ст. (О. Кониський, О. Маковей, В. Алешко та ін.). Заг. тон Д. — елегійний. Ліричний герой твору нарікає на гірку долю, сумує з приводу своєї самотності ("Вітре буйний", "Нащо мені чорні брови" Т. Шевченка), міркує про швидкоплинність людського життя ("На скелі високій" О. Маковея), шукає розради у світі природи ("Як ранок осипле квіточки росою" О. Афанасьєва-Чужбинського). Поетика Д. близька до пісні або романсу з ліро-епічним сюжетом. Роздуми передаються у формі, близькій до внутр. монологу. Особисті мотиви іноді переплітаються з соціальними (у Т. Шевченка — "Тяжко, важко в світі жити").
Г. А. Нудьга.
Українська літературна енциклопедія (A—Н)