думка

ду́мка

-и, ж.

1》 Те, що з'явилося внаслідок міркування, продукт мислення.

|| Припущення, передбачення.

|| Намір, замисел, задум.

|| Знання в якій-небудь галузі.

На мою (його, вашу і т. ін.) думку у знач. вставн. сл. — указують, кому належить думка.

2》 Відображення об'єктивної дійсності в поняттях, судженнях, висновках; процес мислення. Викинути з думки. Мати на думці.

3》 Те, чим заповнена свідомість.

4》 тільки мн. Система переконань, поглядів, уявлень.

Громадська думка — погляди широкої громадськості на що-небудь.

5》 Українська і польська народна пісня (лірична або епічна), часто журливого характеру.

|| Назва окремих розділів (частин) лірико-оповідального, музично-сценічного або інструментального твору.

|| Назва деяких самостійних вокальних або інструментальних творів.

Значення в інших словниках

1. думка — поділяти чи розділяти думку? Як засвідчує мовна практика українських письменників ХІХ і ХХ століть, у сполученні з іменниками думка, погляди, позиція, оптимізм, тривога, почуття тощо переважно вживається дієслово поділяти.  «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
2. думка — ду́мка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири ду́мки  Орфографічний словник української мови
3. думка — Пошиpений у pомантичнiй лiтеpатуpi жанp коpоткого елiгiйного чи баладного вipша.  Словник стилістичних термінів
4. думка — Дума, гадка, ур. мисль, кн. судження, ок. мірковання; (громадська) г. опінія; З. П. погляд, точка зору, припущення, передбачення, намір, задум, плян, мета; (творча) ідея, мрія, політ фантазії; (- що) оцінка чого; мн. ДУМКИ, погляди, переконання, кн. концепції.  Словник синонімів Караванського
5. думка — [думка] -мкие, д. і м. -мц'і, мн. -мки, -мок дв'і думкие  Орфоепічний словник української мови
6. думка — 1. Українська та польська лірико — епічна пісня, близька до думи оповідальними, імпровізаційними, ладовими особливостями. 2. Назва деяких вокальних та інструментальних п’єс М.Балакірєва, М.Завадського, В.Заремби, С.Монюшко, П.Чайковського та ін.  Словник-довідник музичних термінів
7. думка — ду́мка: ◊ впа́сти на ду́мку раптово з'явитися, виникнути, назріти (про думку, план тощо)|| = стрілити  Лексикон львівський: поважно і на жарт
8. думка — • думка 1) Укр. нар. пісня журливого або баладного характеру (напр., "Чи я в лузі не калина була?"). Термін "думка" введено у наук. обіг на поч. 19 ст. 2) В укр. романтич. поезії 1-ї пол. 19 ст.  Українська літературна енциклопедія
9. думка — див. мрія  Словник синонімів Вусика
10. думка — ані́ (ні) га́дки (собі́ (, ані́ ду́мки)). 1. Хто-небудь нечутливий, байдужий до всього. Її наб’ють, а вона ні гадки! (Панас Мирний); Бачите, бачите, сусідо? Сидить собі і ні гадки, ані думки.  Фразеологічний словник української мови
11. думка — ДУМКА — акт мислення, частина процесу мислення або його результат, зміст, продукт мислення, ідея. Висхідною формою процесу мислення є судження.  Філософський енциклопедичний словник
12. думка — ДУ́МКА (продукт мислення; те, що сповнює чиюсь свідомість), ДУ́МА, МИСЛЬ, ГА́ДКА, МІРКУВА́ННЯ, ІДЕ́Я, ПО́МИСЕЛ (ПО́МИСЛ) книжн., ДУ́МОНЬКА фольк.; ОЦІ́НКА, СУ́ДЖЕННЯ, ВРА́ЖЕННЯ, ПО́ГЛЯД, РОЗУМІ́ННЯ, ПОНЯ́ТТЯ, ПЕРЕКОНА́ННЯ, ТВЕ́РДЖЕННЯ, ГО́ЛОС зі сл.  Словник синонімів української мови
13. думка — ДУ́МКА, и, ж. 1. Те, що з’явилося в результаті міркування, продукт мислення. І свої думки, і його солодкі слова склались в її серці, як сплетені квітки в віночку (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
14. думка — Думка, -ки ж. Мысль; намѣреніе, замыселъ. Рукою (на молитві) махаєш, а думкою скрізь літаєш. Ном. № 177. А думка край світа на хмарі гуля. Шевч. 9. така в його думка. Онъ такъ думаетъ, предполагаетъ. Така в його думка була, щоб дівчина йому жінка була.  Словник української мови Грінченка