діалог
діало́г
• діалог
(грец. διάλογος — розмова, бесіда)
- розмова, ряд висловлювань двох або більше осіб на певну тему. Для Д. характерно, що та сама особа виступає то як суб'єкт мовлення, то як адресат висловлювання іншого співрозмовника. За типом мовлення Д. протилежний монологові, а конкретикою учасників розмови відрізняється від полілога (див. Багатоголосся). Особливість Д. у худож. творі зумовлюється його літ. родом і жанром. У драмі Д. є основою дії, гол. засобом зображення характерів. Роль Д. в драматургії історично змінювалась. В епоху класицизму і романтизму Д. і монолог посідали рівнозначне місце, а в реалістич. п'єсі 19 — 20 ст. діалогічна форма здобула перевагу. У прозі Д. виступає носієм ідейно-тематич. концепції поряд з авторською мовою. Коли прозовий твір будується в основному на Д., він набуває ознак драматургічної форми (повість "Гаркуша" Г. Квітки-Основ'яненка, новела "З міста йдучи" В. Стефаника). У поезії переважає монолог, хоч є в ній і діалогізовані ліричні вірші ("Мамо, іде вже зима" Лесі Українки, "Розмова" І. Виргана). Д. існує і як самостійний літ.-публіцистичний жанр (див. Діалоги).
■ Літ.: Холодов Е. Язык драмы. М., 1978; Петрова А. Н. Сценическая речь. М., 1981.
А. В. Козлов.
Українська літературна енциклопедія (A—Н)