епістрофа

епі́строфа

• епістрофа

(грец. 'επιστροφή — крутіння)

- стилістична фігура, яка полягає в повторенні одного й того ж слова чи виразу у фразі або періоді. В поезії — це т. з. строфічне кільце: повтор у кінці строфи елементів її початку (звуків, слів, рядка). Роль Е. як композиційного прийому особливо суттєва, коли повтором охоплено всі або більшість строф вірша. Напр., у поезії "Гримить!.." І. Франка: "Гримить! Благодатна пора наступає, / Природу розкішная дрож пронимає, / Жде спрагла земля плодотворної зливи, / І вітер над нею гуляє бурхливий, / І з заходу темная хмара летить — / Гримить! // Гримить! Тайна дрож пронимає народи..." і т. д. Такий постійний повтор характерний насамперед для рондо і тріолета.

Н. П. Чамата.

Значення в інших словниках

1. епістрофа — епі́строфа́ іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. епістрофа — епістрофи, ж., літ. Риторична фігура, повторення того самого слова чи звороту.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. епістрофа — ЕПІ́СТРОФА́, епі́строфи́, ж., літ. Риторична фігура, що полягає в повторенні того самого слова або звороту. У риториці Діонісія ораторські прийоми поділялися на фігури мовлення (порівняння, метафори, аналогії) і структурні фігури (алітерація...  Словник української мови у 20 томах
4. епістрофа — епістрофа́ (від грец. επιστροφή – поворот, повертання) риторична фігура, повторення того самого слова або звороту.  Словник іншомовних слів Мельничука