замовляння
замовля́ння
• замовляння
, заклинання, заговори — в усній нар. поетичній творчості словесна формула, яка начебто має магічну силу. В основі З. лежить віра людей у чаклунську силу слова, яким можна впливати на явища природи, людей, тварин тощо. Спочатку З. виконували роль словесного супроводу різних магічних дій, ритуальних відправ. У Київ. Русі З. були пов'язані з язичницьким, а пізніше — з христ. культом. Призначення З. — відвернути небажане (нéлюба, хворобу, лихоліття, насильство тощо) або ж накликати бажане (привернути хлопця чи дівчину, забезпечити достаток сім'ї, добрий урожай і т. д.). У З. виробились яскраві формули, своєрідна образна система, свої поетика й ритміка. З. відзначаються багатством мови. Укр. нар. З. збирали й вивчали М. Комаров, М. Сумцов, О. Малинка, Я. Новицький, В. Милорадович, В. Шухевич та ін. Один з найповніших збірників З. уклав П. Єфименко ("Збірник малоросійських заклинань", 1874). З. використовували в своїх творах Г. Квітка-Основ'яненко ("Знахар"), М. Петрушевич ("Градобур"), М. Коцюбинський ("Тіні забутих предків"), О. Кобилянська ("У неділю рано зілля копала") та ін.
■ Літ.: Сухобрус Г. С. Замовляння, В кн.: Українська народна поетична творчість, т. 1. К., 1958; Петров В. П. Заговоры. В кн.: Из истории русской советской фольклористики. Л., 1981; Сумцов Н. Ф. Заговоры. (Библиографический указатель). Х., 1892.
І. П. Березовський.
Українська літературна енциклопедія (A—Н)