коломийковий вірш

коломи́йковий вірш

• коломийковий вірш

- віршовий розмір, що використовується у поширених (переважно в зх. областях України) піснях-коломийках, виконуваних за усталеною мелодією, нерідко — як жартівливі приспівки до танцю. Строфа К. в. — дворядкова з жіночими римами. Рядок має 14 складів з постійною цезурою після восьмого складу; 8-складова група поділяється на два коліна; силабічна схема рядка: 4+4+6. В 4-складовій групі домінує один граматичний наголос, у 6-складовій — два:

А я гáю / не рубáю // чéрез ліщинóньку,

А я дóма / не ночýю // чéрез дівчинóньку.

Як форма принагідного імпровізування К. в. наявний і в сучас. фольклорі. Коломийковим іноді називають 14-складовий вірш, найпоширеніший народнопісенний розмір, характерний і для пісень ін. жанрових груп — історичних, любовних, побутових (за винятком обрядових, баладних). В укр. л-рі він широко вживається ще від часів поетів-романтиків і Т. Шевченка.

■ Літ.: Колесса Ф. М. Ритміка українських народних пісень. В кн.: Колесса Ф. М. Музикознавчі праці. К., 1970; Франко І. До історії коломийкового розміру. В кн.: Франко І. Зібрання творів, т. 39. К., 1983: Омеляшко Р. А. Коломийковий вірш в українському пісенному фольклорі. "Вісник Київського університету. Літературознавство Мовознавство", 1987, в. 29.

Н. П. Чамата.