колядки
коля́дки
• колядки
- нар. календарні обрядові величальні пісні (зимового циклу, виконуються з 25 грудня до 1 січня). Поширені в багатьох народів Сх. Європи (українців, білорусів, болгар, румунів та ін.). Існують різні гіпотези про походження слова "коляда". О. Афанасьєв вважав його запозиченим з Візантії, О. Веселовський — з греко-рим. свята календ. Перші відомості про колядування на Русі належать до 12 ст. (напр., у "Поученні" Володимира Мономаха, адресовані його дітям і широкому загалу). На Україні обряд полягав у тому, що групи колядників (найчастіше молодь), вибравши провідника — "березу" або "отамана" (залежно від місцевості), "скарбника" і "міхоношу" (іноді до них приєднувалися музики), ходили від хати до хати і співали К. — величання господарям дому (уславлення сім'ї, мудрості і доброти, батька-матері, їх гостинності) та членам родини (богатирської сили парубка, чарівної краси дівчини тощо). У давні часи ці величання мали містично-фантастичний контекст. Колядування часто поєднувалося з водінням "кози" й вертепом. З К. та ін. язичн. дійств бере початок укр. комедія. Давні К. зберігають відомості про старовинні форми ведення г-ва, військ побут та ін. У К. трапляються й реліг. сюжети та елементи обрядів, які з'явились під впливом христ. церкви. Укр. К. тісно пов'язані з рос. "підблюдними" й білорус. "волочобними" піснями. Ритмічна форма К. — переважно 10-складовий вірш, поділений цезурою симетрично: (5+5) 2. Після кожного рядка повторюється приспів, розмір якого довільний. Зразок колядкового вірша: "Сивії воли / впрягати в плуги, // В плуги впрягати, / лани орати, // Жито, пшеницю / та й засівати, // Жито, пшеницю, // всяку пашницю". К. перегукуються з весільними піснями та обжинковими піснями, замовляннями. Деякі К. (напр.: "Парубок-воїн перемагає орду і полонить турецького царя", "Військова дружина молодпя-витязя прагне в похід" та ін.) алітераціями, риторичними повторами, тавтологіями подібні до билин. Нові К. створені після Великого Жовтня. На Україні форма, мелодія та величальна образна система К. запозичувались письменниками A. Панівим, І. Сенченком, С. Пилипенком, B. Поліщуком, І. Шевченком та ін. для створення "червоних колядок", у яких уславлювалися здобутки Жовтня. У 20-х pp. колядники збирали кошти у фонд Міжнар. орг-ції допомоги революціонерам, голодуючим дітям-сиротам, на проведення різних культур. заходів. На Зх. Україні в 1920 — 30 під час колядування поширювались революц. ідеї, а зібрані гроші використовувалися для революц. роботи або посилались борцям проти фашизму в Іспанії. Обряд колядування зазнав вульгарно-соціол. критики в 30-х pp. і надовго занепав. Спроби відродження його на новій основі робились у повоєнні роки та в 60-х pp., зокрема студентами Київ. консерваторії та Ін-ту театр. мистецтва з ініціативи композитора П. Козицького. Тепер колядування — невід'ємна риса культури багатьох сіл і міст України. К. виконуються в новорічну ніч та в перший день Нового року. Укр. К. записували Я. Головацький, І. Вагилевич, О. Бодянський, В. Гнатюк та ін. У 19 ст. вивчення К. стало предметом славіст. науки. Їх досліджували відомі вітчизн. вчені І. Снєгирьов, О. Веселовський, О. Потебня, B. Гнатюк, М. Коробка, І. Свєнціцький, болг. вчений Д. Маріанов, рум. — П. Караман, польс. — C. Добжицький та ін. К. широко використовувались у худож. л-рі [повість "Ніч перед Різдвом" М. Гоголя, драма "Назар Стодоля" Т. Шевченка, новела "Браття" ("Давня мелодія") В. Стефаника; драма-феєрія "Лісова пісня" Лесі Українки, п'єса "Різдвяна ніч" М. Старицького, поезії Б. І. Антонича, Б. Лепкого, В. Пачовського, романи "Чотири шаблі" Ю. Яновського, "Святослав" С. Скляренка, повість "Щедрий вечір" М. Стельмаха та ін.]. Змістом і характером К. близькі до щедрівок.
♦ Вид.: Гнатюк В. Колядки і щедрівки, т. 1 — 2. Львів, 1914; 40 пісень та колядок. Х., 1925; Колядки та щедрівки. К., 1965.
■ Літ.: Максимович М. А. Дни и месяцы украинского селянина. В кн.: Максимович М. А. Собрание сочинений, т. 2. К., 1877; Сумцов Н. Ф. Научное изучение колядок и щедровок. К., 1886; Потебня А. А. Объяснение малорусских и сродных народных песен, т. 2. Колядки и щедровки. Варшава, 1887; Дей О. І. Народнопісенні жанри, в. 1. К., 1977; Свята та обряди Радянської України. К., 1971; Плисецкий М. М. Героикоэпический стиль в восточнославянских колядках. В кн.: Обряды и обрядовий фольклор. М., 1982.
М. М. Плісецький.
Українська літературна енциклопедія (A—Н)