медитація
медита́ція
• медитація
(від лат. meditatio — розмірковування)
- вірш-роздум, що характеризується поглибленою зосередженістю на внутр. світі людини, її ролі і призначенні на землі. Особливо широко вживаний у давній візант. і середньовіч. ісп. поезії. Як поет. жанр М. осмислена після появи "Елегії, написаної на сільському цвинтарі" англ. поета Т. Грея (1751). Відомими авторами медит. елегій були англ. поети 18 Ст. У. Шенстон, Е. Юнг, Р. Блер. З 19 ст. М. розвивається й у формах послання та епітафії (зб. "Поетичні роздуми", 1820, і "Нові поетичні роздуми", 1823, А. Ламартіна). Пізніше жанрова означеність поступово розмивається, і М. сприймається переважно як домінуюча стильова тональність вірша. В сучас. теорії л-ри філос. і медит. лірика чітко не розмежовуються. Якщо окр. дослідники (Е. Ботезату) говорять про медит.-філос. поезію, то інші (В. Дауйотіте-Пакерене) філос. лірику відокремлюють від М. Дослідник медит. лірики Т. Шевченка В. Мовчанюк вважає поняття "медитація" значно ширшим за філос. лірику, тобто жанрово-стильовим, а не жанрово-тематичним. Поетична М. властива творчості В. Самійленка, М. Вороного, "неокласиків", Л. Первомайського, В. Мисика, М. Бажана, П. Мовчана, О. Забужко та ін.
■ Літ.: Мовчанюк В. Медитативна лірика Шевченка періоду заслання. "Радянське літературознавство", 1986, № 11.
Е. С. Соловей.
Українська літературна енциклопедія (A—Н)