монодрама

монодра́ма

• монодрама

(від грец. μόνος — один і δρα̃μα — драма)

- жанр лірико-драм. міжродового утворення, в якому за допомогою монолога-сповіді (рушійної сили драматург. дії) відбувається саморозкриття героя. В основі композиції М. — багатоподієво-асоціативна структура, керована системою лейтмотивів. У М. здебільшого один персонаж; якщо є інші, то вони активної участі в дії не беруть. М. походить від театру доесхілівської епохи, в якому один актор грав різних персонажів, змінюючи маски. За драматург. побудовою розрізняють такі М.: п'єса-монолог ("Три життя Айседори Дункан" З. Сагалова), п'єса-діалог по телефону ("Уб'ємо мужчину?" Е. Радзінського, "Ленінградка" В. Балашова), п'єса з магнітофоном ("Остання стрічка Креппа" С. Беккета). Будується М. як розповідь героя чи бесіда його з безмовним або відчужено присутнім персонажем. М. в сучас. укр. драматургії є, напр., п'єса "Стіна" Ю. Щербака.

В. О. Єршов.

Значення в інших словниках

1. монодрама — монодра́ма іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. монодрама — -и, ж. 1》 Про п'єсу, кінофільм з одним центральним героєм, які показують в основному долю однієї людини. 2》 Твір драматичного змісту для одного виконавця в супроводі оркестру або інструментального ансамблю.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. монодрама — (від гр. monos — один і драма) — твір драматичного змісту для одного виконавця — мелодекламатора в супроводі оркестру або інструментального ансамблю ('Пігмаліон Ж.Ж. Руссо, 'Повернення до життя' Г.Берліоза).  Словник-довідник музичних термінів