монодія
моно́дія
• монодія
(грец. μονωδία — пісня одного співця, сольна пісня)
В античній поезії — арія, яку виконував персонаж трагедії чи комедії. Бере початок від обрядових планів. Розквіту досягла у творах Еврипіда (бл. 480 або 484 до н. е. — 406 до н. е.). В еллініст. епоху виділяється у самостійний сольний жанр, зразком якого є "Скарга дівчини" (див. у кн.: Менандр. Комедии. — Герод. Мимиамбы. М., 1964).
М. Л. Гаспаров.
Українська літературна енциклопедія (A—Н)