монодія
моно́дія
• монодія
(грец. μονωδία — пісня одного співця, сольна пісня)
В античній поезії — арія, яку виконував персонаж трагедії чи комедії. Бере початок від обрядових планів. Розквіту досягла у творах Еврипіда (бл. 480 або 484 до н. е. — 406 до н. е.). В еллініст. епоху виділяється у самостійний сольний жанр, зразком якого є "Скарга дівчини" (див. у кн.: Менандр. Комедии. — Герод. Мимиамбы. М., 1964).
М. Л. Гаспаров.
Джерело:
Українська літературна енциклопедія (A—Н)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- монодія — моно́дія 1 іменник жіночого роду стиль співу моно́дія 2 іменник жіночого роду вокальний твір Орфографічний словник української мови
- монодія — -ї, ж. Одноголосий спів (сольний або унісонний). Великий тлумачний словник сучасної мови
- монодія — (від гр. monos — одни і odos — пісня) — 1. В давньогрецькій музиці — сольний спів, а також спів соліста з інструментальним супроводом, який висловлював почуття персонажа. 2. В Італії XVI-ХVII ст. — арія, сольний мадригал, речитатив (Дж.Каччіні... Словник-довідник музичних термінів
- монодія — МОНО́ДІЯ, ї, ж., муз. Одноголосний, сольний спів, а також груповий в унісон або октаву. Словник української мови у 20 томах
- монодія — моно́дія (від грец. μονφδία – спів без супроводу) одноголосий спів (сольний, а також груповий в унісон або октаву). Словник іншомовних слів Мельничука