1. Українська літературна енциклопедія

монолог

моноло́г

• монолог

(грец. μονολόγος, від μόνος — один і λόγος — слово, мова)

- висловлювання персонажа літ. твору, не розраховане на відповідь. Порівняно з діалогом М. більш розгорнутий, синтаксично розвиненіший, логічно викінчений, без пропусків, уривчастості тощо. Є різні види М.: М. внутрішній, внутрішня мова — висловлювання, не призначене для вимовляння вголос (див. Діалог і монолог внутрішні); М. ораторський — промова перед аудиторією; М. ліричний — поетичне висловлювання (в ліриці), формально адресоване самому лірич. герою, а по суті — мовцю і читачеві (слухачеві); М. розповідний (див. Розповідь); М. драматичний — сценічне висловлювання, як правило, розгорнуто-емоційне, з певними інтонаціями, що супроводжується мімікою, жестами й адресоване формально самому персонажеві-мовцю, а по суті — публіці; М. інформативний (у драмі) — повідомлення персонажа про події, що відбулися за сценою, а також міні-М. a part (убік) — репліка, висловлена нібито так, щоб її не було чути ін. персонажам; М. обрядовий (ритуальний) — звернення до надприродньої сили (молитва, замовляння тощо).

В. Л. Смілянська.

Джерело: Українська літературна енциклопедія (A—Н) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. монолог — моноло́г іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. монолог — (від гр. monos — один і logos — слово, мовлення) функціонально-комунікативий вид мовлення однієї особи, не розрахований на словесну реакцію інших. Словник стилістичних термінів
  3. монолог — [монолог] -гу, м. (ў) -оз'і, мн. -гие, -г'іў Орфоепічний словник української мови
  4. монолог — -у, ч. Довготривала мова дійової особи літературного твору (перев. драматичного), звернена до самої себе, до інших дійових осіб або до глядача. || Виголошення думок наодинці або перед слухачами. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. монолог — Одномовка Словник чужослів Павло Штепа
  6. монолог — МОНОЛО́Г, у, ч. Довготривала мова дійової особи літературного твору (переважно драматичного), звернена до самої себе, до інших дійових осіб або до глядача. Дай хоч дочитаю до кінця монолог, – було, кажу до його [нього] (І. Словник української мови у 20 томах
  7. монолог — моноло́г (від моно... і ...лог) роздуми персонажа вголос у драматичному творі, кінофільмі чи виставі; розмова з самим собою або з глядачами. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. монолог — Моноло́г, -га, в -зі; -ло́ги, -гів (гр.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. монолог — МОНОЛО́Г, у, ч. Довготривала мова дійової особи літературного твору (переважно драматичного), звернена до самої себе, до інших дійових осіб або до глядача. Дай хоч дочитаю до кінця монолог, — було, кажу до його (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах