1. Словник української мови у 20 томах

монолог

МОНОЛО́Г, у, ч.

Довготривала мова дійової особи літературного твору (переважно драматичного), звернена до самої себе, до інших дійових осіб або до глядача.

Дай хоч дочитаю до кінця монолог, – було, кажу до його [нього] (І. Нечуй-Левицький);

Для розкриття думок, переживань героя Коцюбинський часто вживав так званий внутрішній монолог. Таким, наприклад, є монолог Маланки, в якому відбито мрії жінки-біднячки про щасливе життя (з навч. літ.);

// Виголошення думок наодинці або перед слухачами.

Аж нараз арф'ярка .. бренькнула в струни і тим перервала його монолог (І. Франко);

Надміру зворушений, Нен-Сагор спинився. Його пафосний монолог був зустрінутий загальною мовчанкою (Ю. Смолич).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. монолог — моноло́г іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. монолог — (від гр. monos — один і logos — слово, мовлення) функціонально-комунікативий вид мовлення однієї особи, не розрахований на словесну реакцію інших. Словник стилістичних термінів
  3. монолог — [монолог] -гу, м. (ў) -оз'і, мн. -гие, -г'іў Орфоепічний словник української мови
  4. монолог — -у, ч. Довготривала мова дійової особи літературного твору (перев. драматичного), звернена до самої себе, до інших дійових осіб або до глядача. || Виголошення думок наодинці або перед слухачами. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. монолог — Одномовка Словник чужослів Павло Штепа
  6. монолог — • монолог (грец. μονολόγος, від μόνος — один і λόγος — слово, мова) - висловлювання персонажа літ. твору, не розраховане на відповідь. Порівняно з діалогом... Українська літературна енциклопедія
  7. монолог — моноло́г (від моно... і ...лог) роздуми персонажа вголос у драматичному творі, кінофільмі чи виставі; розмова з самим собою або з глядачами. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. монолог — Моноло́г, -га, в -зі; -ло́ги, -гів (гр.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. монолог — МОНОЛО́Г, у, ч. Довготривала мова дійової особи літературного твору (переважно драматичного), звернена до самої себе, до інших дійових осіб або до глядача. Дай хоч дочитаю до кінця монолог, — було, кажу до його (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах