монолог

Значення в інших словниках

1. монолог — моноло́г іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. монолог — [монолог] -гу, м. (ў) -оз'і, мн. -гие, -г'іў Орфоепічний словник української мови
3. монолог — -у, ч. Довготривала мова дійової особи літературного твору (перев. драматичного), звернена до самої себе, до інших дійових осіб або до глядача. || Виголошення думок наодинці або перед слухачами. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. монолог — Одномовка Словник чужослів Павло Штепа
5. монолог — МОНОЛО́Г, у, ч. Довготривала мова дійової особи літературного твору (переважно драматичного), звернена до самої себе, до інших дійових осіб або до глядача. Дай хоч дочитаю до кінця монолог, – було, кажу до його [нього] (І. Словник української мови у 20 томах
6. монолог — • монолог (грец. μονολόγος, від μόνος — один і λόγος — слово, мова) - висловлювання персонажа літ. твору, не розраховане на відповідь. Порівняно з діалогом... Українська літературна енциклопедія
7. монолог — моноло́г (від моно... і ...лог) роздуми персонажа вголос у драматичному творі, кінофільмі чи виставі; розмова з самим собою або з глядачами. Словник іншомовних слів Мельничука
8. монолог — Моноло́г, -га, в -зі; -ло́ги, -гів (гр.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. монолог — МОНОЛО́Г, у, ч. Довготривала мова дійової особи літературного твору (переважно драматичного), звернена до самої себе, до інших дійових осіб або до глядача. Дай хоч дочитаю до кінця монолог, — було, кажу до його (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах