мініатюра
мініатю́ра
• мініатюра
(франц. miniature, італ. miniatura, від лат. minium — кіновар, сурик, якими у давнину розфарбовувалися заглавні літери та малюнки в рукописних книгах)
у літературі — малий за обсягом твір з чітко окресленими композицією, змістом та образами, глибоким узагальненням життєвих явищ. Термін запозичений з живопису, де М. — майстерно виконана маленька картина. Осн. жанр. різновидами літ. М. є невеличкі оповідання, новела, вірш, поема, п'єса тощо. Шедеврами прозових М. є новели "Амбіції", "Чарівник", "Нитка" В. Стефаника, шкіци "Діти Землі і Сонця" А. Головка, "Романтик" Ю. Яновського. Художньо вишуканими є поетичні мініатюри Т. Шевченка — "Думка" ("Тече вода в синє море"), "На незабудь Штернбергові", "Ой чого ти почорніло", "Не тополю високую" та ін. Прикладами драматичної М. можуть бути водевілі "Як ковбаса та чарка, то минеться й сварка", "По-модньому" М. Старицького тощо. Класич. зразками фольклорної М. вважаються анекдоти.
Т. Ю. Салига.
Українська літературна енциклопедія (A—Н)