лес —
лес іменник чоловічого роду осадочна порода
Орфографічний словник української мови
лес —
У. Пухка гірська порода світло-жовтого кольору, з якої формуються родючі ґрунти. Пох. лесовий.
Літературне слововживання
лес —
-у, ч. Ґрунтоутворювальна гірська осадова порода сірувато-жовтого, іноді бурого або червонувато-бурого кольору.
Великий тлумачний словник сучасної мови
лес —
ЛЕС, у, ч. Ґрунтотвірна гірська осадкова порода сірувато-жовтого, іноді бурого або червонувато-бурого кольору. В лесах Приазов'я виявлені лише поодинокі черепашки наземних молюсків (з наук. літ.
Словник української мови у 20 томах
лес —
(нім. Löss) однорідна пориста тонкозерниста осадочна гірська порода, що складається переважно з зерен кварцу, польового шпату, слюди, а також глинистих мінералів тощо; сіро-жовтого, червонувато-бурого кольору. На Л. утворюються родючі грунти.
Словник іншомовних слів Мельничука
лес —
Осадова гірська порода, складається переважно з дрібних зерен кварцу (до 80%), глинистих мінералів і кальциту; виник внаслідок навіювання вітром пилу; жовтий, пухкий, пористий; матірна порода родючих ґрунтів.
Універсальний словник-енциклопедія
лес —
ЛЕС, у, ч. Грунтоутворююча гірська осадочна порода сірувато-жовтого, іноді бурого або червонувато-бурого кольору. В лесах Приазов’я виявлені лише поодинокі черепашки наземних молюсків (Геол. Укр.
Словник української мови в 11 томах