лес

-у, ч.

Ґрунтоутворювальна гірська осадова порода сірувато-жовтого, іноді бурого або червонувато-бурого кольору.

Значення в інших словниках

1. лес — лес іменник чоловічого роду осадочна порода  Орфографічний словник української мови
2. лес — У. Пухка гірська порода світло-жовтого кольору, з якої формуються родючі ґрунти. Пох. лесовий.  Літературне слововживання
3. лес — Лінійно-експлуатаційна служба  Гірничий енциклопедичний словник
4. лес — ЛЕС, у, ч. Ґрунтотвірна гірська осадкова порода сірувато-жовтого, іноді бурого або червонувато-бурого кольору. В лесах Приазов'я виявлені лише поодинокі черепашки наземних молюсків (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах
5. лес — (нім. Löss) однорідна пориста тонкозерниста осадочна гірська порода, що складається переважно з зерен кварцу, польового шпату, слюди, а також глинистих мінералів тощо; сіро-жовтого, червонувато-бурого кольору. На Л. утворюються родючі грунти.  Словник іншомовних слів Мельничука
6. лес — Осадова гірська порода, складається переважно з дрібних зерен кварцу (до 80%), глинистих мінералів і кальциту; виник внаслідок навіювання вітром пилу; жовтий, пухкий, пористий; матірна порода родючих ґрунтів.  Універсальний словник-енциклопедія
7. лес — ЛЕС, у, ч. Грунтоутворююча гірська осадочна порода сірувато-жовтого, іноді бурого або червонувато-бурого кольору. В лесах Приазов’я виявлені лише поодинокі черепашки наземних молюсків (Геол. Укр.  Словник української мови в 11 томах