баритон
(від гр. barytonos — грубоголосий, грубозвучний) — 1. Чоловічий голос, проміжний між тенором та басом. Існують ліричні, лірико — драматичні та драматичні Б., які відрізняються за силою звучання і тембровими якостями. Діапазон від A до as1, записується в басовому ключі. 2. Мідний духовий інструмент зі звуком насиченого, мужньoго, благородно-наспівного тембру. Діапазон від E до b1 (c2), ноти записують в скрипковому ключі, ноною вище реального звучання. застосовується в духовому оркестрі. 3. Струнний смичковий інструмент XVII — XVII ст. з родини віол. 4. Різновид духових інструментів з різних родин, напр., саксофон — Б., баритоновий гобой тощо.
Словник-довідник музичних термінів