Значення в інших словниках
-
заперечення —
запере́чення іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
-
заперечення —
див. опір
Словник синонімів Вусика
-
заперечення —
-я, с. 1》 Дія за знач. заперечити. 2》 Заява про незгоду з ким-, чим-небудь, доказ проти чогось. || Спростування чого-небудь. Заперечення проти позову — аргументовані докази, що спростовують пред'явлений позов.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
заперечення —
В логіці унарний функтор, який є логічним відповідником заперечення в звичайній мові (ні, неправда, що); з., додане до певної назви (чи думки), створює нову назву (чи, відповідно, думку).
Універсальний словник-енциклопедія
-
заперечення —
Запере́чення, -ння; -ре́чення, -чень
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
заперечення —
ЗАПЕРЕ́ЧЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. запере́чити. Вона навмисно виклала свою думку рівним, упевненим тоном, щоб відразу приголомшити Мариню й не дати їй часу на заперечення (Вільде, Сестри.., 1958, 207); Почати з заперечення і висміювання чорта..
Словник української мови в 11 томах