концертино

(іт. concertino) — 1. Невеликий інструментальний твір з меншим масштабом частин циклу, призначений для скороченого складу виконавців, що наближує його до малих форм оркестрової музики — симфонієти, камерної симфонії тощо. 2. Група солістів в кончерто гроссо і концертній симфонії з довільним складом виконавців. 3. Інша назва інструменту концертина.

Значення в інших словниках

1. концертино — концерти́но іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. концертино — невідм., с. 1. Музичний інструмент у вигляді шестигранної гармонії. 2. Віртуозний музичний твір типу концерту, але менший за обсягом і простіший від нього.  Літературне слововживання
3. концертино — невідм., с. 1》 Віртуозний музичний твір типу концерту, але менший за обсягом і складністю. 2》 Група інструментів (зазвичай дві скрипки і віолончель), які виконують соло в "кончерто гроссо".  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. концертино — КОНЦЕРТИ́НО, невідм., с. 1. Язичковий пневматичний музичний інструмент у формі шестигранної гармонії (див. гармо́нія²). Iнодi ввечерi в суботу, охоплений неймовiрною тугою, я чув за вiкнами спальнi веселi звуки концертино, вигуки хлопцiв...  Словник української мови у 20 томах
5. концертино — концерти́но (італ. concertino, зменш. від concerto – концерт) 1. Музичний твір віртуозного характеру (менший і простіший від концерту) для соліста з оркестром. 2. Група інструментів (звичайно 2 скрипки і віолончель), що виконують соло в концерті.  Словник іншомовних слів Мельничука
6. концертино — КОНЦЕРТИ́НО, невідм., с. 1. Музичний інструмент, що має вигляд шестигранної гармонії. Учасникам конкурсів з.. баяна, концертино, гармонії (у тому числі губної).. не повинно минути 82 років (Мист., 1, 1959, 45). 2. Віртуозний музичний твір типу концерту, але менший за обсягом і складністю.  Словник української мови в 11 томах