концертино
КОНЦЕРТИ́НО, невідм., с.
1. Язичковий пневматичний музичний інструмент у формі шестигранної гармонії (див. гармо́нія²).
Iнодi ввечерi в суботу, охоплений неймовiрною тугою, я чув за вiкнами спальнi веселi звуки концертино, вигуки хлопцiв, хихотiння дiвчат (з мемуарної літ.).
2. Віртуозний музичний твір для соліста з оркестром.
Український композитор Жанна Колодуб – автор концертино “Зникаючі образи” (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)