ліра

(гр. lyra) — 1. Струнні музичні інструменти з струнами, розміщеними паралельно поверхні резонансового корпуса 2. Давньогрецький музичний інструмент, за міфом виготовлений Гермесом з черепахи і подарований Аполлону. Схематичне зображення Л. є музичним символом і емблемою музичного мистецтва. 3. Грецький народний струнний інструмент, подібний до лютні, з грушоподібним корпусом, короткою шийкою, головкою з єдиного шматка деревини, однією мелодичною, двома бурдонними і трьома резонансними жильними струнами. 4. Смичковий італійський струнний інструмент XVI — XVII ст. з 5 — 14 струнами Л. за формою подібна до скрипки .5. Народний слов’янський струнний інструмент з прямокутним корпусом, де замість смичка використовується невелике колесо. Поширена в Бєларусі та Україні. 6. Л. — гітара — різновид гітари з корпусом, схожим на давньогрецьку Л. 7. Кавалерійська Л. — металофон, комплект металевих пластин, вертикально закріплених на ліроподібній рамі та прикрашених кінським хвостом. 8. Рама з деревини, до якої прикріплені педалі рояля.

Значення в інших словниках

1. Ліра — Лі́ра іменник жіночого роду сузір'я  Орфографічний словник української мови
2. ліра — Струнний музичний струмент; П. муза.  Словник синонімів Караванського
3. ліра — I -и, ж. 1》 Найдавніший струнний щипковий музичний інструмент. 2》 Давньогрецький струнно-щипковий музичний інструмент. || перен. Символ поезії, поетичної творчості.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. ліра — ЛІ́РА¹, и, ж. 1. Старогрецький струнно-щипковий музичний інструмент. [Неріса:] Красу я тямила й малою, і серденько тремтіло від хвали, як струночка під плектроном на лірі (Леся Українка); В батьковій хаті над ліжком висіла картина...  Словник української мови у 20 томах
5. ліра — лі́ра I (грец. λύρα) 1. Струнний щипковий музичний інструмент, відомий з найдавніших часів. Є емблемою музики. 2. Австралійський птах, хвіст якого нагадує форму ліри (лірохвіст). II (лат. lyra, з грец. λύρα – ліра) сузір’я Північної півкулі неба.  Словник іншомовних слів Мельничука
6. ліра — I 1) давньогр. музичний струнний щипковий інструмент (ідіофон), підковоподібної форми; 2) струнний інструмент різної форми в XV-XVII ст. II назва грошової одиниці: Ватикану, Італії та Сан-Марино.  Універсальний словник-енциклопедія
7. ліра — ЛІ́РА (старогрецький струнно-щипковий музичний інструмент), РЕ́ЛЯ рідко заст. Трохи осторонь, але на видному місці статуя музи з лірою в руках (Леся Українка); Просто перед нашою яткою сиділи кружком у поросі сліпі лірники, крутили свої релі й співали Лазаря (П. Панч).  Словник синонімів української мови
8. ліра — Лі́ра, -ри; лі́ри, лір  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. ліра — ЛІ́РА¹, и, ж. 1. Старогрецький струнно-щипковий музичний інструмент. [Неріса:] Красу я тямила й малою, і серденько тремтіло від хвали, як струночка під плектроном на лірі (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах
10. ліра — Орнаментальний мотив у вигляді струнного музикального інструменту.  Архітектура і монументальне мистецтво
11. ліра — Ліра, -ри ж. 1) Лира. 2) Музыкальный струнный инструментъ, въ которомъ звукъ вызываетъ смычекъ въ видѣ круга, вправленный внутрь ліри и вращающійся какъ колесо, причемъ исполнитель перебираетъ пальцами по клавишамъ. см. ЗЮЗО. I. 315.  Словник української мови Грінченка