ліра
ЛІ́РА¹, и, ж.
1. Старогрецький струнно-щипковий музичний інструмент.
[Неріса:] Красу я тямила й малою, і серденько тремтіло від хвали, як струночка під плектроном на лірі (Леся Українка);
В батьковій хаті над ліжком висіла картина – півлежача німфа з лірою (В. Самійленко);
У супроводі ліри у Стародавній Греції виконувались вірші та пісні (з навч. літ.);
// перен. Символ поезії, поетичної творчості.
Тут я зустрівся з музою своєю. І, взявши в руки ліру й срібний лук, Пливу, як тінь, по морю снів за нею (М. Рильський);
Не віддав я кату ліру у дні страшної боротьби (В. Сосюра);
Ти відійшов, ти зрадив віру, по ній пройшовся потаймиру, не оберіг зухвалу ліру (В. Стус).
2. Тип дивана-тахти, контури якого нагадують цей музичний інструмент.
Інка лежить на модерній лірі (В. Речмедін).
3. Старовинний струнно-клавішно-смичковий музичний інструмент.
Я того шестишаговика в кишеню зараз і поклав, потім вийняв з-під поли ліру... (з переказу);
І знову ліри заревли, .. А парубки, узявшись в боки, Навприсідки пішли (Т. Шевченко);
Він [Павло Антонович] казатиме вам, що .. треба співать сільських пісень, вбираться в плахту, треба вивчиться грати на лірі (І. Нечуй-Левицький);
Під стіною поспівав, як нерівний дзвін торкнув, сліпець-дідик з лірою (В. Барка).
△ (1) Колі́сна лі́ра – струнний смичковий музичний інструмент, у якому роль смичка виконує колесо.
Корпус колісної ліри глибокий, човно- або вісімкоподібний (з навч. літ.);
Виконуючи музику на автентичних інструментах – колісній лірі, лютні, народній бандурі, флейті, музиканти переносять слухача в епохи Данте, Леонардо да Вінчі, Людовика IV чи Генріха VІІ (з газ.).
ЛІ́РА², и, ж.
1. Грошова одиниця Туреччини; дорівнює 100 курушам.
Турецький парламент ухвалив відповідний закон наприкінці грудня 2004 р., що дозволив запровадити нову ліру (із журн.).
2. іст. Грошова одиниця Італії та Ватикану до 2002 р.
Обід – з 5 чи 6 страв. Все смачно і дуже по-панськи. За це все я плачу 6 лір на добу (М. Коцюбинський);
– П'ять тисяч лір одноразово – це непогана платня [за операцію] (Ю. Смолич);
Хто більше? Бо менше як за мільйон [не попросить за своє срібло]... мільйон чого? Не румунських же ж леїв! І не німецьких марок. І навіть не італійських лір (В. Кожелянко).
Словник української мови (СУМ-20)