1. Словник української мови у 20 томах

ліра

ЛІ́РА¹, и, ж.

1. Старогрецький струнно-щипковий музичний інструмент.

[Неріса:] Красу я тямила й малою, і серденько тремтіло від хвали, як струночка під плектроном на лірі (Леся Українка);

В батьковій хаті над ліжком висіла картина – півлежача німфа з лірою (В. Самійленко);

У супроводі ліри у Стародавній Греції виконувались вірші та пісні (з навч. літ.);

// перен. Символ поезії, поетичної творчості.

Тут я зустрівся з музою своєю. І, взявши в руки ліру й срібний лук, Пливу, як тінь, по морю снів за нею (М. Рильський);

Не віддав я кату ліру у дні страшної боротьби (В. Сосюра);

Ти відійшов, ти зрадив віру, по ній пройшовся потаймиру, не оберіг зухвалу ліру (В. Стус).

2. Тип дивана-тахти, контури якого нагадують цей музичний інструмент.

Інка лежить на модерній лірі (В. Речмедін).

3. Старовинний струнно-клавішно-смичковий музичний інструмент.

Я того шестишаговика в кишеню зараз і поклав, потім вийняв з-під поли ліру... (з переказу);

І знову ліри заревли, .. А парубки, узявшись в боки, Навприсідки пішли (Т. Шевченко);

Він [Павло Антонович] казатиме вам, що .. треба співать сільських пісень, вбираться в плахту, треба вивчиться грати на лірі (І. Нечуй-Левицький);

Під стіною поспівав, як нерівний дзвін торкнув, сліпець-дідик з лірою (В. Барка).

△ (1) Колі́сна лі́ра – струнний смичковий музичний інструмент, у якому роль смичка виконує колесо.

Корпус колісної ліри глибокий, човно- або вісімкоподібний (з навч. літ.);

Виконуючи музику на автентичних інструментах – колісній лірі, лютні, народній бандурі, флейті, музиканти переносять слухача в епохи Данте, Леонардо да Вінчі, Людовика IV чи Генріха VІІ (з газ.).

ЛІ́РА², и, ж.

1. Грошова одиниця Туреччини; дорівнює 100 курушам.

Турецький парламент ухвалив відповідний закон наприкінці грудня 2004 р., що дозволив запровадити нову ліру (із журн.).

2. іст. Грошова одиниця Італії та Ватикану до 2002 р.

Обід – з 5 чи 6 страв. Все смачно і дуже по-панськи. За це все я плачу 6 лір на добу (М. Коцюбинський);

– П'ять тисяч лір одноразово – це непогана платня [за операцію] (Ю. Смолич);

Хто більше? Бо менше як за мільйон [не попросить за своє срібло]... мільйон чого? Не румунських же ж леїв! І не німецьких марок. І навіть не італійських лір (В. Кожелянко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Ліра — Лі́ра іменник жіночого роду сузір'я Орфографічний словник української мови
  2. ліра — Струнний музичний струмент; П. муза. Словник синонімів Караванського
  3. ліра — I -и, ж. 1》 Найдавніший струнний щипковий музичний інструмент. 2》 Давньогрецький струнно-щипковий музичний інструмент. || перен. Символ поезії, поетичної творчості. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ліра — (гр. lyra) — 1. Струнні музичні інструменти з струнами, розміщеними паралельно поверхні резонансового корпуса 2. Давньогрецький музичний інструмент, за міфом виготовлений Гермесом з черепахи і подарований Аполлону. Схематичне зображення... Словник-довідник музичних термінів
  5. ліра — лі́ра I (грец. λύρα) 1. Струнний щипковий музичний інструмент, відомий з найдавніших часів. Є емблемою музики. 2. Австралійський птах, хвіст якого нагадує форму ліри (лірохвіст). II (лат. lyra, з грец. λύρα – ліра) сузір’я Північної півкулі неба. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. ліра — I 1) давньогр. музичний струнний щипковий інструмент (ідіофон), підковоподібної форми; 2) струнний інструмент різної форми в XV-XVII ст. II назва грошової одиниці: Ватикану, Італії та Сан-Марино. Універсальний словник-енциклопедія
  7. ліра — ЛІ́РА (старогрецький струнно-щипковий музичний інструмент), РЕ́ЛЯ рідко заст. Трохи осторонь, але на видному місці статуя музи з лірою в руках (Леся Українка); Просто перед нашою яткою сиділи кружком у поросі сліпі лірники, крутили свої релі й співали Лазаря (П. Панч). Словник синонімів української мови
  8. ліра — Лі́ра, -ри; лі́ри, лір Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. ліра — ЛІ́РА¹, и, ж. 1. Старогрецький струнно-щипковий музичний інструмент. [Неріса:] Красу я тямила й малою, і серденько тремтіло від хвали, як струночка під плектроном на лірі (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  10. ліра — Орнаментальний мотив у вигляді струнного музикального інструменту. Архітектура і монументальне мистецтво
  11. ліра — Ліра, -ри ж. 1) Лира. 2) Музыкальный струнный инструментъ, въ которомъ звукъ вызываетъ смычекъ въ видѣ круга, вправленный внутрь ліри и вращающійся какъ колесо, причемъ исполнитель перебираетъ пальцами по клавишамъ. см. ЗЮЗО. I. 315. Словник української мови Грінченка