ліризація
ЛІРИЗА́ЦІЯ, ї, ж.
Тяжіння до ліричних елементів у прозових літературних творах.
Зрушення в театрі XVIII ст. в бік ліризації засвідчені, зокрема, тривалими дискусіями навколо опери, яку тоді вважали ліричним жанром (з наук. літ.);
Однією з передумов, що сприяла утвердженню фрагментарних форм в українській прозі, став процес ліризації, поширення на прозу законів лірики (з наук. літ.);
На багатьох творах, надрукованих у тижневику “Рідний край”, позначилася загальна тенденція української прози початку ХХ ст. до психологізації та ліризації оповіді (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me