метротектонізм

(від гр. metron — міра і tekton — будівничий, творець) — запропонована Г.Конюсом теорія тимчасової структури музичної форми, близька до естетичної теорії пропорцій в архітектурі. М. виходить з категорії такту, розглядаючи музичні форми як такти вищого порядку.

Значення в інших словниках

1. метротектонізм — -у, ч. Теорія часової структури музичної форми, згідно з якою кристалічна симетрія тактових відношень у творі є найважливішим чинником його краси.  Великий тлумачний словник сучасної мови