парафонія
(відгр. para — поруч і phone — звук, голос) — 1. У візантійський теорії музики — якість консансів кварти і квінти, яка відрізняється від антифонії октави та гомофонії унісону. 2. Співаки — парафоністи, які дублювали мелодію в інтервалах квінти та кварти (подібно до органуму).
Словник-довідник музичних термінів