парафонія

(відгр. para — поруч і phone — звук, голос) — 1. У візантійський теорії музики — якість консансів кварти і квінти, яка відрізняється від антифонії октави та гомофонії унісону. 2. Співаки — парафоністи, які дублювали мелодію в інтервалах квінти та кварти (подібно до органуму).

Джерело: Словник-довідник музичних термінів на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. парафонія — -ї, ж., муз. 1》 У пізньогрецькій та візантійській теорії музики – якість консонансів кварти і квінти. 2》 Будь-яке послаблення або інша патологічна зміна якості голосу. Великий тлумачний словник сучасної мови