парафонія
(відгр. para — поруч і phone — звук, голос) — 1. У візантійський теорії музики — якість консансів кварти і квінти, яка відрізняється від антифонії октави та гомофонії унісону. 2. Співаки — парафоністи, які дублювали мелодію в інтервалах квінти та кварти (подібно до органуму).
Джерело:
Словник-довідник музичних термінів
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- парафонія — -ї, ж., муз. 1》 У пізньогрецькій та візантійській теорії музики – якість консонансів кварти і квінти. 2》 Будь-яке послаблення або інша патологічна зміна якості голосу. Великий тлумачний словник сучасної мови