позитив

(від лат. positivus — поставлений) — невеликий орган без самостійної педальної клавіатури з одним мануалом, 2 — 7 регістрами, лабіальними трубами, на якому можливо виконувати поліфонічну музику. П. встановлювався на столі та застосовувався в домашньому музикуванні, театральній практиці та маленьких церквах, як пересувний сольний і ансамблевий інструмент.

Значення в інших словниках

1. позитив — позити́в іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. позитив — -а, ч. 1》 Передруковане з негатива фотографічне зображення, на якому світлі й темні місця сфотографованого об'єкта відповідають дійсності. 2》 перен. Що-небудь, наділене позитивними якостями.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. позитив — 1. білофото 2. додатне  Словник чужослів Павло Штепа
4. позитив — ПОЗИТИ́В, а, ч. 1. Передруковане з негатива фотографічне зображення, на якому світлі й темні місця сфотографованого об'єкта відповідають дійсності. 2. Позитивна риса, особливість кого- або чого-небудь. Єдиний позитив цих зборів полягає в тому, що вони відбулися (з газ.).  Словник української мови у 20 томах
5. позитив — Музичний інструмент, музичний механізм, який грає після накручування пружини  Словник застарілих та маловживаних слів
6. позитив — позити́в (франц. positif, від лат. posit ivus – умовний) 1. Фотографічне зображення (відбиток з негатива), де світлі та темні місця й кольори розподіляються так само, як у дійсності. 2. Фото- або кіноплівка, фотопластинка з таким зображенням.  Словник іншомовних слів Мельничука
7. позитив — Позити́в, -ва; -ти́ви, -вів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. позитив — ПОЗИТИ́В, а, ч. Передруковане з негатива фотографічне зображення, на якому світлі й темні місця сфотографованого об’єкта відповідають дійсності.  Словник української мови в 11 томах