позитив

(від лат. positivus — поставлений) — невеликий орган без самостійної педальної клавіатури з одним мануалом, 2 — 7 регістрами, лабіальними трубами, на якому можливо виконувати поліфонічну музику. П. встановлювався на столі та застосовувався в домашньому музикуванні, театральній практиці та маленьких церквах, як пересувний сольний і ансамблевий інструмент.

Джерело: Словник-довідник музичних термінів на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

позитив — позити́в іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
позитив — -а, ч. 1》 Передруковане з негатива фотографічне зображення, на якому світлі й темні місця сфотографованого об'єкта відповідають дійсності. 2》 перен. Що-небудь, наділене позитивними якостями. Великий тлумачний словник сучасної мови
позитив — 1. білофото 2. додатне Словник чужослів Павло Штепа
позитив — ПОЗИТИ́В, а, ч. 1. Передруковане з негатива фотографічне зображення, на якому світлі й темні місця сфотографованого об'єкта відповідають дійсності. 2. Позитивна риса, особливість кого- або чого-небудь. Єдиний позитив цих зборів полягає в тому, що вони відбулися (з газ.). Словник української мови у 20 томах
позитив — Музичний інструмент, музичний механізм, який грає після накручування пружини Словник застарілих та маловживаних слів
позитив — позити́в (франц. positif, від лат. posit ivus – умовний) 1. Фотографічне зображення (відбиток з негатива), де світлі та темні місця й кольори розподіляються так само, як у дійсності. 2. Фото- або кіноплівка, фотопластинка з таким зображенням. Словник іншомовних слів Мельничука
позитив — Позити́в, -ва; -ти́ви, -вів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
позитив — ПОЗИТИ́В, а, ч. Передруковане з негатива фотографічне зображення, на якому світлі й темні місця сфотографованого об’єкта відповідають дійсності. Словник української мови в 11 томах