політональність

(від гр. poly — багато і тональність) — комплексна тональна система, де окремо взяті частини можуть поза контекстом вважатись тональностями, що накладаються одна на іншу. П. виникає в разі одночасного звучання двох оркестрів або напливу кількох музичних рядів в кіносценах і т.д.

Значення в інших словниках

1. політональність — -ності, ж., спец. Одночасне сполучення різних тональностей у музиці.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. політональність — політона́льність іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
3. політональність — ПОЛІТОНА́ЛЬНІСТЬ, ності, ж., спец. Одночасне сполучення різних тональностей у музиці. Поліфонія, поліритмія й елементи політональності стають невід'ємними ознаками музики В. Губаренка (з наук. літ.).  Словник української мови у 20 томах
4. політональність — політона́льність (від полі... і тональність) муз. одночасне сполучення, поєднання різних тональностей, що призводить до дисонування.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. політональність — ПОЛІТОНА́ЛЬНІСТЬ, ності, ж., спец. Одночасне сполучення різних тональностей у музиці. Поліфонія, поліритмія й елементи політональності стають невід’ємними ознаками музики В. Губаренка (Мист., 4, 1964, 24).  Словник української мови в 11 томах