підголосник —
підголо́сник іменник чоловічого роду розм.
Орфографічний словник української мови
підголосник —
-а, ч., розм. Те саме, що підголосок.
Великий тлумачний словник сучасної мови
підголосник —
ПІДГОЛО́СНИК, а, ч., розм. Те саме, що підголо́сок. Підголосниками заливалися верхні ноти Тасьчиного баяна (О. Кундзич); – Заспівайте! Заспівайте! Кажуть, що ви добре вмієте тягнути. Може, підголосником будете в нас (В. Речмедін).
Словник української мови у 20 томах
підголосник —
ПІДГОЛО́СНИК, а, ч., розм. Те саме, що підголо́сок. Підголосниками заливалися верхні ноти Тасьчиного баяна (Кундзич, Пов. і нов., 1938, 100); — Заспівайте! Заспівайте! Кажуть, що ви добре вмієте тягнути. Може, підголосником будете в нас (Речм., Весн. грози, 1961, 126).
Словник української мови в 11 томах