підголосник
ПІДГОЛО́СНИК, а, ч., розм. Те саме, що підголо́сок.
Підголосниками заливалися верхні ноти Тасьчиного баяна (Кундзич, Пов. і нов., 1938, 100);
— Заспівайте! Заспівайте! Кажуть, що ви добре вмієте тягнути. Може, підголосником будете в нас (Речм., Весн. грози, 1961, 126).
Словник української мови (СУМ-11)