підголосок

ПІДГОЛО́СОК, ска, ч., розм.

1. У співах — голос (звук) вищого тону, який підтримує або підсилює основний голос (звук).

Композитор [Л. Ревуцький] нерідко оточує провідну мелодію мереживом своєрідних підголосків (Нар. тв. та етн., 3, 1966, 18);

Українська народна пісня, як правило, двоголоса, але при хоровому виконанні, крім двох голосів, є ще так звані підголоски (Укр. муз. спадщ., 1940, 119);

// Співець, який вторить тому, хто веде основну мелодію.

Поліфонічні пісні, як правило, починає один виконавець-заспівувач. Після заспіву разом з хором вступає підголосок (Нар. тв. та етн., 3, 1963, 28).

2. перен. Безпринципова людина, що догідливо повторює чиїсь думки, судження.

Вся буржуазія і всі їх підголоски і всі їх слуги, типу Чернова і типу Церетелі, всі вони сходились на шалених нападках проти Радянської влади (Ленін, 36, 1973, 228);

[Дудар:] Кинь жарти. Як же ти можеш не піти, куркульський підголоску, як оцією самою рукою, о, дивись, я двох кумів зничтожив [знищив], бо зрадили революцію і передались до білих (Мик., І, 1957, 72).

Значення в інших словниках

1. підголосок — підголо́сок 1 іменник чоловічого роду звук вищого тону в музичному творі діал. підголо́сок 2 іменник чоловічого роду, істота про людину розм.  Орфографічний словник української мови
2. підголосок — див. підлабузник  Словник синонімів Вусика
3. підголосок — -ска, ч., розм. 1》 муз.Побічні верхні голоси, що протистоять головній мелодії нижнього голосу. || Побічні витримані звуки в будь-якому голосі, що протистоять іншим голосам. || Співець, який вторить тому, хто веде основну мелодію. 2》 перен.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. підголосок — 1. Відхилення — варіант основного голосу бєларуської, російської та української народної пісні, елемент народної підголоскової поліфонії. 2. Верхні побічні голоси, що протистоять головній мелодії нижнього голосу.  Словник-довідник музичних термінів
5. підголосок — ПІДГОЛО́СОК, ска, ч., розм. 1. У співах – голос (звук) вищого тону, який підтримує або підсилює основний голос (звук). Композитор [Л. Ревуцький] нерідко оточує провідну мелодію мереживом своєрідних підголосків (з наук. літ.); – Не можуть, ну не можуть.  Словник української мови у 20 томах