підголосок

підголо́сок 1

іменник чоловічого роду

звук вищого тону в музичному творі

діал.

підголо́сок 2

іменник чоловічого роду, істота

про людину

розм.

Значення в інших словниках

1. підголосок — див. підлабузник  Словник синонімів Вусика
2. підголосок — -ска, ч., розм. 1》 муз.Побічні верхні голоси, що протистоять головній мелодії нижнього голосу. || Побічні витримані звуки в будь-якому голосі, що протистоять іншим голосам. || Співець, який вторить тому, хто веде основну мелодію. 2》 перен.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. підголосок — 1. Відхилення — варіант основного голосу бєларуської, російської та української народної пісні, елемент народної підголоскової поліфонії. 2. Верхні побічні голоси, що протистоять головній мелодії нижнього голосу.  Словник-довідник музичних термінів
4. підголосок — ПІДГОЛО́СОК, ска, ч., розм. 1. У співах – голос (звук) вищого тону, який підтримує або підсилює основний голос (звук). Композитор [Л. Ревуцький] нерідко оточує провідну мелодію мереживом своєрідних підголосків (з наук. літ.); – Не можуть, ну не можуть.  Словник української мови у 20 томах
5. підголосок — ПІДГОЛО́СОК, ска, ч., розм. 1. У співах — голос (звук) вищого тону, який підтримує або підсилює основний голос (звук). Композитор [Л. Ревуцький] нерідко оточує провідну мелодію мереживом своєрідних підголосків (Нар. тв. та етн.  Словник української мови в 11 томах