Значення в інших словниках
-
підголосок —
підголо́сок 1 іменник чоловічого роду звук вищого тону в музичному творі діал. підголо́сок 2 іменник чоловічого роду, істота про людину розм.
Орфографічний словник української мови
-
підголосок —
-ска, ч., розм. 1》 муз.Побічні верхні голоси, що протистоять головній мелодії нижнього голосу. || Побічні витримані звуки в будь-якому голосі, що протистоять іншим голосам. || Співець, який вторить тому, хто веде основну мелодію. 2》 перен.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
підголосок —
1. Відхилення — варіант основного голосу бєларуської, російської та української народної пісні, елемент народної підголоскової поліфонії. 2. Верхні побічні голоси, що протистоять головній мелодії нижнього голосу.
Словник-довідник музичних термінів
-
підголосок —
ПІДГОЛО́СОК, ска, ч., розм. 1. У співах – голос (звук) вищого тону, який підтримує або підсилює основний голос (звук). Композитор [Л. Ревуцький] нерідко оточує провідну мелодію мереживом своєрідних підголосків (з наук. літ.); – Не можуть, ну не можуть.
Словник української мови у 20 томах
-
підголосок —
ПІДГОЛО́СОК, ска, ч., розм. 1. У співах — голос (звук) вищого тону, який підтримує або підсилює основний голос (звук). Композитор [Л. Ревуцький] нерідко оточує провідну мелодію мереживом своєрідних підголосків (Нар. тв. та етн.
Словник української мови в 11 томах