підголосок

підголо́сок

-ска, ч., розм.

1》 муз.Побічні верхні голоси, що протистоять головній мелодії нижнього голосу.

|| Побічні витримані звуки в будь-якому голосі, що протистоять іншим голосам.

|| Співець, який вторить тому, хто веде основну мелодію.

2》 перен. Безпринципна людина, що догідливо повторює чиїсь думки, судження.

Значення в інших словниках

1. підголосок — підголо́сок 1 іменник чоловічого роду звук вищого тону в музичному творі діал. підголо́сок 2 іменник чоловічого роду, істота про людину розм.  Орфографічний словник української мови
2. підголосок — див. підлабузник  Словник синонімів Вусика
3. підголосок — 1. Відхилення — варіант основного голосу бєларуської, російської та української народної пісні, елемент народної підголоскової поліфонії. 2. Верхні побічні голоси, що протистоять головній мелодії нижнього голосу.  Словник-довідник музичних термінів
4. підголосок — ПІДГОЛО́СОК, ска, ч., розм. 1. У співах – голос (звук) вищого тону, який підтримує або підсилює основний голос (звук). Композитор [Л. Ревуцький] нерідко оточує провідну мелодію мереживом своєрідних підголосків (з наук. літ.); – Не можуть, ну не можуть.  Словник української мови у 20 томах
5. підголосок — ПІДГОЛО́СОК, ска, ч., розм. 1. У співах — голос (звук) вищого тону, який підтримує або підсилює основний голос (звук). Композитор [Л. Ревуцький] нерідко оточує провідну мелодію мереживом своєрідних підголосків (Нар. тв. та етн.  Словник української мови в 11 томах